Олена Онаць: Джерело активності - стаття в "Освіті України"

03.06.2016

Олена Онаць: Джерело активності - стаття в "Освіті України"

Освіта і суспільство

 

ДЖЕРЕЛО АКТИВНОСТІ

 

Нині, коли в країні тривають процеси децентралізації, усе більше уваги приділяється важливості громадсько-державного управління. Але треба розуміти, що лише директивно, наказом «згори» зробити це практично неможливо. Одним зі способів ввести суспільно значущу формулу управління «знизу» є впровадження моделей громадсько-активної школи.

 

Саме про такі заклади йшлося на засіданні Всеукраїнського клубу «Директор школи», організованого Асоціацією керівників шкіл України, Інститутом педагогіки НАПН та Все­українським фондом «Крок за кроком» за сприяння і підтримки Міністерства освіти і науки й Національної академії педагогічних наук. Аби долучитися до обговорення теоретичних, методологічних і, головне, практичних особливостей роботи цих закладів, до Інституту педагогіки НАПН з’їхалися освітяни з усіх куточків держави.

– В Україні так історично склалося, що громада завжди допомагала школі, а школа традиційно була суспільним культурно­освітнім центром; пригадаймо хоча б церковно­парафіяльні школи, – розповідає президент Асоціації керівників шкіл України, старший науковий співробітник відділу економіки та управління загальною середньою освітою Інституту педагогіки НАПН Олена Онаць. – Сьогодні є нагальна потреба відтворити цю традицію і науково­методичний супровід упровадження моделей громадсько­
активних шкіл буде здійснювати також Інститут педагогіки НАПН України, зокрема відділ економіки та управління ЗСО.

На переконання Олени Миколаївни, школа є повноцінним членом громади, а не просто установою, яка механічно надає знання дітям і молоді. До речі, у багатьох невеличких містах і селах нині саме школа залишається чи не єдиним культурним і духовним центром для громади.

Для чого ж узагалі потрібна громадсько­активна школа? Передусім вона допомагає згуртувати місцеве співтовариство, оскільки існує серйозна проблема психологічного роз’єднання людей. Гасло таких шкіл: «Ми відкриті 24 години на добу 7 днів на тиждень». Так із часом навчальні заклади перетворюються на громадські центри із широким спектром послуг для дітей, молоді, сімей і громадян узагалі. Школа, яка працює за цим принципом, отримуватиме більше реальної допомоги від місцевої громади, комерційних структур, влади. Дуже корисною може стати взаємодія адміністрації школи й місцевих громадських організацій, бо в умовах децентралізації саме представники громадськості мають додаткові важелі впливу на місцеву владу. Тож завдяки небайдужим людям можна активніше вирішувати проблеми, які час від часу виникають у навчальних закладах. Управління громадсько­активною школою також має свої особливості. Це: демократичний стиль керівництва, увага до саморозвитку персоналу та кожної особистості, забезпечення компетентнісного підходу до змісту освіти, орієнтація освіти на кінцевий результат, а не на процес.

Дуже важливою особливістю такої школи є здатність виховувати відповідальних перед громадою лідерів. Але чи всі сприймають активність позитивно?

– Під час нещодавнього звіту за експериментом один з дуже поважних колег сказав: «Ви ж у своїх громадсько­активних школах виховуєте «монстрів», вони, коли приходять до нас в університет, не дають спокійно жити керівництву, в них стільки ідей та ініціатив, що ми не знаємо, що з ними робити, – розповів під час заходу один з його учасників. – Але ж ми в громадсько­активних школах виховуємо громадян, здатних уже завтра розбудовувати нашу країну!

Завдяки послідовному впровадженню моделі такої школи звичайний заклад набуває нових якостей без шкоди для його головних функцій, говорить науковий керівник експериментальної діяльності впровадження моделі громадсько­активних шкіл у місті Києві Василь Ковальчук.

– Проект «Школа як осередок розвитку громади» був започаткований у 2003 році. За тринадцять років відбулися сотні семінарів і тренінгів. Сьогодні осередок ГАШ налічує близько тисячі закладів. Найбільше їх – у невеличких містечках і селах, – розповідає Василь Іванович. – Чотири роки тому проект «Упровадження громадсько­
активної школи в умовах ЗНЗ» стартував і у столиці. Спочатку участь у ньому взяли чотирнадцять шкіл, сьогодні їх набагато більше.

Трансформація закладів – учасників експерименту здійснювалася завдяки роботі з педагогічними колективами шкіл і батьками через залучення їх до активної співпраці, з учнівським самоврядуванням та безпосередньо з учнями. Школа стає сучаснішою, а чи стають сучаснішими знання, які вона дає?

– Поясніть громадам, з якими ви працюєте, що далі навчати їх дітей так, як навчали їх самих, не можна. Треба самим формувати запит, який дасть змогу школам працювати по­новому, – звернувся до учасників заходу виконавчий директор організації «Вчителі за демократію та партнерст­во» Ігор Сущенко.

За його словами, кардинальні зміни у житті суспільства є не футурологічним питанням, а вже цілком реальним. Наприклад, усе більше дослідників кажуть про те, що професій як таких уже практично не буде ніколи – їх замінить набір компетентностей. І поштовхом до цього стануть запити сучасних підприємств, виробництв. До п’ятірки найзатребуваніших навичок ХХІ століття входить критичне мислення.

– Така навичка зовсім не полягає у критикуванні всього, що людина бачить чи чує, – з посмішкою говорить Юрій Михайлович. – Це – усвідомлене мислення, коли людина знає, як вона думає.

Своє ставлення до нової форми закладу освіти висловив і президент ­НАПНУ Василь Кремень:

– На мій погляд, громадсько­активна школа – це здорово. І я бажаю, щоб кожна з таких шкіл динамічно розвивалася, модернізувалася, отримувала нові можливості. Треба працювати над популяризацією ідеї – я вважаю, що сучасна українська школа не може бути не громадсько­активною, – зауважив Василь Григорович.

А ідеї будуть розвиватися. Так, у грудні 2016 року на базі Інституту педагогіки НАПН заплановано провести Всеукраїнський фестиваль ідей громадсько­активних шкіл. Під час фестивалю відбудуться виставки інформаційно-аналітичного забезпечення функціонування таких шкіл і тематичної навчально-методичної літератури, пройдуть майстер­класи та презентації найвдаліших проектів.

  

Максим Короденко,

«Освіта України»

Фото автора

 Стаття опублікована в газеті «Освіта України» №17 від 2 травня 2016 року. 



Повернення до списку