Crossref Member Badge

Історія інституту

19 грудня 1925 р. Управління науковими установами Наркомосу УРСР затвердило проект реорганізації науково-дослідної кафедри педагогіки Харківського інституту народної освіти в Науково-дослідний інститут педагогіки. 2 квітня 1926 р.Державний науково-методологічний комітет Наркомосу УСРР прийняв постанову про створення в республіці єдиного центру наукових досліджень з педагогічних наук – Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП). (Організаційно інститут оформився в жовтні 1926 року на базі науково-дослідної кафедри педагогіки Харківського інституту народної освіти та Харківської дослідної станції Управління соціального виховання Наркомосу УСРР.) З цього часу і розпочалася історія Інституту педагогіки НАПН України, назва якого змінювалася та уточнювалася тричі: у 1926 році – Український науково-дослідний інститут педагогіки; 1955 року – Науково-дослідний інститут педагогіки УРСР; з 1992 року – Інститут педагогіки АПН України (з 2010 року – НАПН України).

На кінець грудня 1926 року в Інституті працювало 11 секцій. У ньому налічувалося 110 наукових працівників, у тому числі 17 керівників та дійсних членів інституту, 13 наукових співробітників, 49 аспірантів та 31 стажист.

Перед Інститутом ставилося завдання проводити дослідження за такими напрямами:

· радянізація та політизація школи з метою класового виховання дітей;

· абсолютно матеріалістичне трактування будь-яких питань;

· засвоєння принципу трудового виховання і як похідна проблема виробничих ухилів у школі;

· орієнтація на дитячий рух у широкому розумінні цього слова й головним чином на комуністичний дитячий рух;

· необхідність переведення своєї праці на нову комплексну чи іншу якусь систему на противагу старій предметній, а також переходу на нову методичну техніку.

У 1930 році відбулася реорганізація структури УНДІПу, зумовлена ускладненням педагогічної проблематики в результаті бурхливого культурного будівництва в Україні. У цьому ж році почав діяти Київський філіал УНДІПу, а в 1934 році дирекція Інституту переїхала до Києва. У Харкові до 1936 року функціонувала наукова установа – Харківський інститут педагогіки.

Протягом 1937–1941 років науковці УНДІПу основну увагу спрямовували на підвищення якості науково-дослідної роботи з педагогіки, психології та окремих методик. У цей час сформувалися наукові колективи, які підготували низку нових підручників для загальноосвітньої школи та методичних посібників для вчителів.

В 1941 році УНДІП як установа перестав функціонувати, але в жовтні 1943 року він відновив свою діяльність у Харкові. 4 січня 1944 року він знову переїхав до Києва

Повоєнний період відзначається подальшим поглибленням досліджень вчених Інституту педагогіки. У 1948 р.при Інституті було відкрито постійно діючу Республіканську педагогічну виставку (в 1977 році реорганізовано в Педагогічний музей УРСР).

У 1950-х роках Інститут педагогіки стає визнаним центром педагогічних досліджень в Україні. В цей час науковці Інституту працювали над проблемами політехнічного і трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл.

У 1960-х роках значні зусилля науковців спрямовувалися на теоретичне обґрунтування змісту освіти в школі, розробку та експериментальну перевірку нових програм, підручників і навчальних посібників.

У 1970-х–1980–х роках здійснено важливі дослідження з визначення особливостей вивчення української та російської мов в умовах спорідненої двомовності, змісту, форм і методів роботи над розвитком усного і писемного мовлення учнів.

З 1991 року науковці Інституту працюють над удосконаленням і розвитком системи освіти й педагогічної науки незалежної України. Інститут педагогіки взяв на себе виконання багатьох завдань (навчальні плани, програми, підручники, навчальні посібники, навчальне обладнання тощо), які до цього УРСР одержувала з Міністерства освіти та Академії педагогічних наук СРСР.

З 1992 року Інститут педагогіки знаходиться в структурі Національної академії педагогічних наук України.

Станом на 1 січня 2013 р. до структури Інституту входить 22 лабораторії, а саме: історії педагогіки, порівняльної педагогіки, дидактики, початкової освіти, сільської школи, навчання української мови, української словесності у школах національних меншин України і діаспори, навчання російської мови та мов інших етнічних меншин, літературної освіти, навчання іноземних мов, суспільствознавчої освіти, географічної та економічної освіти, хімічної та біологічної освіти, математичної і фізичної освіти, навчання інформатики, інтеграції змісту освіти, трудової підготовки і політехнічної творчості, управління освітніми закладами, педагогічних інновацій, шкільного обладнання, профільного навчання та профконсультацій, оцінювання якості освіти. В Інституті працює 299 наукових співробітників, у тому числі 38 докторів наук і 107 кандидатів.

У різні роки директорами Інституту були: О.І. Попов (1926–1929); О.С. Крижанівський (1929–1930); М.С. Гаврилів (1930–1931); Т. Пасіка (1931–1933); І.А. Хаїт (1934–1936); Й.А. Ліпман (1936–1941); П.Р. Чамата (1943–1945); С.Х. Чавдаров (1945–1956); М.М. Грищенко (1956–1958); О.М. Русько (1958–1964); В.І. Чепелєв (1964–1971); Б.С. Кобзар (1971–1973); М.Д. Ярмаченко (1973–1994); А.Й. Сиротенко (1994); В.М. Мадзігон (1994–2012).

З 01 лютого 2013 року директором Інституту педагогіки НАПН України є доктор педагогічних наук, професор О.М. Топузов.