Crossref Member Badge

Круглий стіл «Управлінська вертикаль у шкільній освіті: якість, прозорість, взаємодія»

Круглий стіл «Управлінська вертикаль у шкільній освіті: якість, прозорість, взаємодія» 23.06.2014
20 червня 2014 року в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України відбувся круглий стіл «Управлінська вертикаль у шкільній освіті: якість, прозорість, взаємодія»  для науковців, управлінців в галузі освіти та представників громадянського суспільства представників. Співорганізатори заходу – громадська організація «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики» та лабораторія управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України.

Учасників круглого столу привітав директор Інституту педагогіки НАПН України, професор Олег Михайлович Топузов.

Насамперед хочу висловити щиросердну подяку усім керівникам різних областей України, хто мав бажання і знайшов можливість взяти участь у дослідженні системи управління загальною середньою освітою в Україні, які продемонстрували управлінську компетентність, відкритість до співпраці та прозорість управлінських рішень, що переконливо засвідчує невідворотність демократичних змін у ці непрості часи для нашої держави. Тематика круглого столу є актуальною на часі, оскільки управлінська вертикаль у шкільній освіті, як і у державі, потребує змін – децентралізації, дебюракратизації, прийняття прозорих управлінських рішень, але в той же час гуманізації взаємодії на користь насамперед учнівській молоді та громадян країни.

Сподіваюся, що у межах круглого столу відбудеться і конструктивна дискусія, де у Ви скористаєтеся можливістю викласти особисте бачення шляхів вирішення і просто навести вирішальні аргументи для подолання проблем, які притаманні нинішній адміністративно-бюрократичній формі управління з жорсткою вертикаллю та розвиненою бюрократією, не дивлячись на те, що вони можуть і мають відрізнятися від поглядів Ваших колег.

Маю надію, що в процесі круглого столу, Ви не лише окреслите нагальні проблеми, але й запропонуєте пропозиції щодо децентралізації та деборократизації управління, академічної та фінансової автономії шкіл, перспективних форм управління, які знайдуть прикладне значення в реформаторському процесі на благо кожної дитини і людини.

Зичу творчої атмосфери, конструктивних рішень в експертному обговоренні проблем на круглому столі.

Метою заходу було:

Представити результати досліджень: «Теорія і технології організаційних механізмів управління діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів», яке проводиться лабораторією управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України та «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія», яке було проведено громадською організацією «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики»(АРОП) за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

  •  Ознайомити учасників з громадськими ініціативами щодо модернізації системи освіти в Україні.
  •  Обговорити можливі сценарії децентралізації управління шкільною освітою в контексті Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.
  •  Запропонувати рекомендації органам державного управління, місцевого самоврядування та громадянському суспільству щодо шляхів демократизації та децентралізації шкільної освіти.

Паращенко Людмила Іванівна, голова правління АРОП, керівник групи експертів, доктор наук з державного управління, кандидат педагогічних наук, розповіла, що метою та завданням проведеного дослідження було

  • виявити проблемні місця щодо визначених законодавством обсягів повноважень та меж відповідальності ОУ в ЗСО на рівні району/області;
  • з’ясувати рівень якості й компетентності управлінського потенціалу державних службовців на рівні обласних та районних управлінь освіти;
  • проаналізувати стан підзвітності, відповідальності і залучення громади в управлінський процес;
  • виробити рекомендації органам державного управління та громадянському суспільству, враховуючи кращий зарубіжний досвід здійснення реформ.

Під час дослідження було проведено індивідуальні глибинні інтерв’ю з керівниками та екс-керівниками обласних і районних управлінь освітою (ОУО та РВО), з керівниками і представниками громадських рад та колегій при державних органах управління освітою; опитування начальників районних управлінь освітою через анкетування; контент-аналіз нормативно-правової бази України в галузі загальної шкільної освіти, змісту сайтів обласних і районних управлінь освітою, міжнародних документів щодо децентралізації систем управління освітою.

Доповідач зазначила, що під час дослідження вивчалось питання щодо прозорості та взаємодії з громадою в управлінні загальною середньою освітою.

61% начальників РВО вважає, що громадська рада на прийняття управлінських рішень в освіті на рівні району не впливає.

Відповіді представників громадських рад щодо цього питання розподілились наступним чином:
50% респондентів вважає, що громадська рада має можливості впливу, але не використовує їх, і має певні перешкоди для цього

40% респондентів вважає, що громадська рада не впливає на прийняття управлінських рішень в освіті на рівні району/області та взагалі не торкається питань освіти

10% респондентів зазначила, що громадська рада має вплив на прийняття управлінських рішень в освіті на рівні району/області

Громадські ради про якість, прозорість та взаємодію в управлінні ЗСО

  •  «якість управління ЗСО» - гнучкість системи освіти до потреб сьогодення, орієнтація на потреби споживача, надання якісних освітянських послуг;
  •  «прозорість управління ЗСО» - публічна підзвітність у всіх сферах діяльності;
  •  «взаємодія в управлінні ЗСО» - залучення батьків і громади до діяльності школи.

Іванюк Ірина Володимирівна, заступник голови правління АРОП, представила під час своєї доповіді характеристику управлінського потенціалу в системі шкільної освіти України (за результатами інтерв’ю з начальниками обласних управлінь освіти, районних та міських відділів освіти, анкетування начальників районних відділів освіти). Доповідач представила «портрет» сучасного начальника районного відділу освіти

  •  40-45 років
  •  працює на посаді до п’яти років
  •  не має спеціальної освіти з освітнього менеджменту або державного управління
  •  залежний від провладної команди.

І.В. Іванюк звернула увагу, що призначення начальників районних відділів освіти та обласних управлінь освіти залежить сьогодні від політичної приналежності кандидата на посаду та особистих відносин між кандидатом на посаду та головою РДА та ОДА. А має залежати від досвіду управлінця, спеціальної освіти менеджера та замовлення громади.

Доповідач наголосила, що під час дослідження, були визначені основні перешкоди в системі управління загальною середньою освітою на рівні району та області:

  •  політична заангажованість призначення перших осіб міста/р-ну/області;
  •  відсутність практики державно-громадського управління в освіті;
  •  відстороненість місцевого самоврядування від проблем розвитку ЗСО;
  •  низькій рівень заробітних плат державних службовців;
  •  недостатнє фінансування освіти загалом;
  •  відсутність вищої освіти управлінця у державних службовців;
  •  відсутність управлінських кадрів з демократичним мисленням;
  •  високий рівень бюрократизму, “паперотворчості”;
  •  відсутність чіткої прогнозованої кадрової політики в системі освіти;
  •  відсутність чітких критеріїв оцінки роботи керівника ЗНЗ;
  •  перевантаженість керівника ЗНЗ не притаманним для нього функціям

Шляхами підвищення якості освіти в Україні респонденти, які взяли участь у дослідженні, вважають:

94,4% - оновлення механізму фінансового забезпечення освітньої галузі, заснованого на фінансуванні з розрахунку коштів на всі освітні потреби одного учня;

77,8% - модернізація системи підготовки, перепідготовки та атестації керівників шкіл і педагогічних кадрів;

44,4% - участь України в міжнародних заходах, спрямованих на оцінювання результативності та якості вітчизняної освітньої системи ;

5,6% - запровадження системи інспекторату та модернізація роботи Державної інспекції навчальних закладів

Ганущак Юрій Іванович, народний депутат України, експерт з питань місцевого самоврядування представив концепції реформ адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування. Доповідач підкреслив, що в країні потрібно впровадити систему осілості, яка існує в Європі за принципом «живу в селі – працюю в місті». Реформа адміністративно-територіального устрою дасть соціальний норматив, який можна буде використати під час фінансового розрахунку витрат на будь-яку галузь, в тому числі і на освіту. «Бо зараз просто неможливо визначити вартість загальної середньої освіти (якщо норматив складає 10 тисяч грн.. на учня в рік в міській школі, то в сільських малокомплектних школах він буде вже 15 – 20 тисяч грн.)», - звернув увагу Ю.В. Ганущак.

Протасова Наталія Георгіївна, завідувач кафедри управління освітою Національної академії державного управління, доктор педагогічних наук, професор, у своїй доповіді звернула увагу, що адміністративна реформа залежить, в першу чергу, від кадрів і треба піднімати питання системної підготовки керівних кадрів освіти. На сьогоднішній день цим питанням опікуються три ВНЗ – Національна академія державного управління, де можуть навчатись лише державні службовці, Університет менеджменту освіти та Державний педагогічний університет ім. Драгоманова, які мають кафедри з управління навчальними закладами. «Країні потрібні аналітики, прогнозисти в галузі освітньої політики», - зазначила Протасова Н.Г.

Барматова Ірина В’ячеславівна, голова Асоціації приватних навчальних закладів України представила результати он-лайн опитування «Нова країна». Вона зазначила, що 100% респондентів вважають, що освіта має набути реального статусу пріоритету/одного з пріоритетів держави, життєдіяльності суспільства та стати одною зі складових національної безпеки країни. 88% визнають кризовий стан освіти, 97% вважають за необхідне провести зміни, 67% виступають за радикальні зміни у сфері освіти. На думку майже всіх опитаних основні причини кризи в освіті лежать у зоні відповідальності держави - неефективне управління освітою з боку держави та зловживання владою (97%). Одними з основних причин кризи визначені застаріла модель системи (79%) та низький рівень розвитку громадянського суспільства (78%). Більшою мірою перешкодами для впровадження реформ є політичні та економічні умови: недостатність/неефективність фінансування та відсутність волі держави, органів керування галуззю до якісних змін, корупція (82-91%). Меншою мірою - соціальні умови: патерналізм та відсутність системи цінностей у суспільстві (52-74%).

Пастовенський Олександрович Вікторович, начальник управління освіти і науки Житомирської ОДА, кандидат педагогічних наук Доповідач звернув увагу на шляхи розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою у зарубіжних країнах: передача опікування загальною середньою освітою місцевому самоврядуванню; підтримка приватної освіти; автономізація шкіл; розвиток освітніх (шкільних, навчальних) округів;

Доповідач наголосив, що в Україні треба дотримуватись принципів громадсько-державного управління загальною середньою освітою:

  •  демонополізації освіти;
  •  децентралізації управління;
  •  субсидіарності;
  •  автономізації навчальних закладів;
  •  дебюрократизації ЗСО;
  •  відповідності потенціалу громад завданням ефективного управління освітою;
  •  законодавчого забезпечення пріоритетних прав громадськості в загальній середній освіті;
  •  персоніфікованого фінансування ЗСО.

Калініна Людмила Миколаївна, завідувач лабораторією управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, репрезентувала дискурсивну практику державно-громадського управління загальноосвітніми навчальними закладами у сучасних умовах за результатами фундаментального дослідження та підкреслила, що, державно-громадське управління як феномен і складна «мега система», формується і розвивається за допомогою і через дискурси. Фундаментальне дослідження, яке проводили з 2012 року, спрямоване на виявлення специфіки предмета дослідження – теоретичних засад українського дискурсу державно-громадського управління освітою та дієвих організаційних механізмів управління, а також на узагальнення дискурсивної практики управління.

Шляхом інтерв’ювання та письмового анкетування з’ясовано, що поміж 1266 респондентів 758 (59,87 %) сучасне управління в сфері освіти визнають як адміністративно-командне управління з бюрократичним супроводом та жорсткою управлінською вертикаллю; 212 (16,74%) вважають форму реалізації державно-громадською; 202 (15,95%) респондента називають такі форми управління як адаптивна, стратегічна, інформаційна, програмно-цільова, оперативна, тактична, адміністративна та ін. форми, з яких найбільших переваг одержали адаптивне управління та громадсько-державне управління точніше управління громадсько-активними школами. Під час опитування з’ясовано, що 519 керівників, що складає 40, 99 % від загальної вибірки опитаних респондентів, вважають громадсько-державну форму управління і демократичний стиль управління стратегічно важливою перспективною формою для майбутнього запровадження, обґрунтовують власні міркування та наводять переконливі аргументи на її користь. У 53,0 % респондентів, які є прихильниками громадсько-державної форми управління, сформувалася думка, що переважна більшість директорів шкіл і їх заступників, державних керівників верхніх ієрархічних щаблів «освітянської влади» не готові до повноцінного переходу на нові демократичні форми правління, на відкритість у прийнятті рішень, прозорість управління, на поєднання особистої та колегіальної відповідальності за результати якості навчання та якість прийнятих рішень, відмову від панівної адміністративно-бюрократичної та «адаптивної до управлінської верхівки» форми управління на користь іншим, прогресивним. 494 (39,02 %) респонденти є вмотиваними до громадської діяльності та мають потребу працювати з колективами і заступниками щодо залучення громади до активної роботи у школі для підтримки ініціатив власних дітей.

У доповіді акцентована увагу на тому, що за сучасних умов треба не лише мотивувати на ефективну взаємодію у державно-громадському управлінні освітою, а запровадити демотиватори – демонополізацію освіти, децентралізацію управлінської вертикалі та рішень, дебюрократизацію в управлінні ЗСО, прозорість і чесність в управлінні та у діях і вчинках керівників, шкільну автономію, соціальну рівність до якісної освіти, цифрову рівність до інформаційних ресурсів, цифрову і гендерну рівність в управлінні освітою, реалізувати на практиці принцип довіри до діяльності керівників шкіл і вчителів з боку органів управління освітою та зробити перевантаження «апарату» органів управління освіти управлінської вертикалі.

Доповідач зазначила, що поняття «децентралізації влади» міцно увійшло не тільки в науковий обіг, а й у саме життя порівняно з якістю в освіті, прозорістю, відповідальністю та громадською взаємодією. Водночас, цей феномен потребує наукового обґрунтування і практичної реалізації, оскільки сьогодні існують різні моделі і підходи щодо децентралізації влади та визначення повноважень суб’єктів управлінської вертикалі. Крім того, думки наших громадських експертів, колег-науковців, чи скажімо управлінських практиків щодо процесів, які нині відбуваються не завжди збігаються і часто бувають суперечливими. Проведення децентралізації управлінської вертикалі в освіті є дуже важливим елементом побудови демократії, а за цифрової доби – електронної демократії, є чинником розбудови громадянського суспільства, підвищення довіри громади до владних структур, налагодження ефективних комунікацій та віртуального спілкування, а саме головне відкриваються можливості для формування молодого покоління вільних громадян і патріотів України та прийняття прозорих управлінських рішень на всіх щаблях влади. Пам’ятаймо, що наша Батьківщина починається з кожного із нас, від поваги до своїх батьків, до своїх вчителів і колег, від гармонії в родині до гармонії в суспільстві, де повинні панувати людяність, закон і демократія.

У доповіді наголошено, що багатовимірність сучасного суспільства – демократичне, вільне, громадянське, «суспільство знань», інформаційне, цифрове – яке формується нині в Україні детермінує необхідність запровадження таких перспективних форм управління в сфері освіти у найближчий час. Це – електронне державно-громадське управління (Е-ДГУ), електронне громадсько-державне управління ГДУ (Е-ГДУ), управління на засадах Е-демократії, управління на засадах Е-інтеракції, або якась нова форма управління на партнерських демократичних засадах, які б передбачали реалізацію свободи та відповідальності для керівників, прозорості управління і персоніфікованого фінансування школи, реального залучення громади до управління, яку треба розробити, обґрунтувати і запровадити в ЗСО. Запропоновані для впровадження у найближчий варіативні нові форми управління час, на нашу думку, мають здійснюватися на демократичних засадах і принципах відкритості, егалітарності, вільного доступу до публічної інформації, справедливої демократії, покращання якості освіти й життя всіх громадян.

Наприкінці виступу відзначено, що проблематика, з огляду на усі репрезентовані виступи є непростою як для полеміки так і для дискусії, а головне для вирішення покреслених проблем в практиці управління.

Висновки:

  1. Політична заангажованість керівників МОН, ОДА, РДА перешкоджає розробленню та послідовному впровадженню державної освітньої політики, посилює несистемність і некерованість освітніх реформ.
  2. ОУО та РВО мають бути реформовані, їх функції переглянуті відповідно до принципу децентралізації державного управління.
  3. Розподіл функцій та обов'язків між РВО та ОУО мають бути переглянуті для подолання існуючого дублювання та функціональної надлишковості.
  4. Відсутність спеціальної освіти державного управлінця впливає на якість управління освітою на всіх рівнях.
  5. Механізми і порядок призначень на керівні посади в системі управління освітою мають бути оновлені, враховуючи вимоги ДГУ та децентралізації влади.
  6. Відсутня ефективна співпраця з громадськістю та прозора підзвітність про діяльність ОУ в системі управління ЗСО .
  7. Підзвітність ОУО та РВО через офіційні сайти є неповною та непрозорою.
  8. Громадські ради не достатньо впливають на прийняття управлінських рішень в освіті на рівні району/області.
  9. Представники громадськості готові до співпраці з державними органами управління.
  10. Потребують розроблення, узгодження і виконання механізми забезпечення прозорості та взаємодії органів управління освітою та громади.



Повернення до списку