Відділ дидактики

Відділ дидактики – один з провідних наукових підрозділів Інституту педагогіки НАПН України. У жовтні 1925 р. керівником секції методики й дидактики Харківської науково-дослідної кафедри педагогіки було призначено Я. Ф. Чепігу (Зеленкевича). За рік, у жовтні 1926-го, на базі цієї кафедри організаційно оформився Український науково-дослідний інститут педагогіки (УНДІП). У 1927–1928 рр. уже відділом методики й дидактики УНДІПу керував О. Г. Дяков. Згодом у Київській філії УНДІПу було створено секцію дидактики, якою в 1929–1932 рр. завідував В. І. Помагайба.


Загалом розвиток в Україні теорії навчання 20-30-х рр. ХХ ст. розпочато з обґрунтування й удосконалення експериментального методу дослідження в педагогіці. Водночас розроблялися проблеми розбудови нової української школи.


Повноправно педагогічний експеримент входить у практику дидактичних досліджень у 30-40-ті рр., коли сектор дидактики став підрозділом відділу педагогіки. Цей період характеризується дослідженнями специфіки навчального процесу: розробляються питання змісту освіти; тривають пошуки нових форм і методів навчання (бригадно-лабораторний, дослідницький, метод проектів); актуалізується рефлексологічний підхід у педагогіці (Помагайба В. І., Чепіга Я. Ф., Дертьова О. Г., Савицька Г. І., Чамата П. Р.).


Подальший розвиток дидактичних досліджень пов’язаний з ім’ям видатного вченого-педагога С. Х. Чавдарова, який у 1938–1941 рр. очолював відділ педагогіки. За його керівництва розроблялися принципи і методи навчання, вийшов друком перший україномовний підручник «Педагогіка» (1940). У післявоєнні роки, очоливши Інститут педагогіки, С. Х. Чавдаров й надалі плідно працював над дидактичними проблемами. У 1949 р. була опублікована його книга «Принципи радянської дидактики».


Сприятливі умови для розвитку теорії навчання виникли після створення в Інституті окремого відділу дидактики (1961), очолюваного відомим ученим В. І. Помагайбою. За його керівництва відділ працював над визначенням сутності, законів і закономірностей навчального процесу; уточнювалися принципи навчання.


Нової якості й актуальності набули дослідження в галузі дидактики протягом наступних десятиліть: 50–60-ті рр. – досліджувалися сутність навчально-виховного процесу, закономірності, принципи і правила навчання; 70–80-ті рр. – проблеми змісту освіти, форми організації і методи навчання.


Починаючи з 70-х рр. ХХ ст. лабораторію дидактики очолювали В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук, Ю.І. Мальований, Л.Л. Момот, С.П. Бондар, С.Е. Трубачева, В.І. Кизенко.


У грудні 2010 року лабораторію дидактики очолила Г.О. Васьківська.


У січні 2012 року створено сайт лабораторії http://didactics.ucoz.ua/ і започатковано видання неперіодичного збірника наукових праць «Дидактика: теорія і практика».


Із 1 січня 2015 року – у зв’язку зі зміною структури Інституту педагогіки НАПН України – лабораторію дидактики перейменовано на відділ дидактики.


Наразі у відділі досліджується тема НДР «Формування змісту профільного навчання в єдності його інваріантної і варіативної складових» (01.01.2015 – 31.12.2017; керівник теми – Васьківська Г.О., завідувач відділу дидактики, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник).


У червні 2015 року створено офіційну сторінку відділу дидактики у соціальній мережі Facebook – https://www.facebook.com/didaktika.ip/


Напрями досліджень

  • 20–30-ті рр. XX ст. – розроблялися проблеми розбудови нової школи, обґрунтовувався й удосконалювався експериментальний метод дослідження в педагогіці;
  • 30–40-ті рр. XX ст. – розроблялися питання змісту освіти (комплексні програми навчання), рефлексологічний підхід, дослідницький і бригадно-лабораторний методи навчання;
  • 50–60-ті рр. XX ст. – досліджувалася сутність навчально-виховного процесу, закономірності, принципи, правила навчання;
  • 70–80-ті рр. XX ст. – досліджувалися проблеми змісту освіти, форм організації і методів навчання;
  • 1993–2000 рр. – розроблялися проблеми гуманізації процесу навчання, дидактичні засади навчального процесу у 12-річній школі;
  • 2000–2005 рр. – досліджувалися проблеми методів навчання, реформування змісту освіти 12-річної середньої загальноосвітньої школи, сучасних педагогічних технологій;
  • 2006–2008 рр. – розроблялися дидактичні засади формування і реалізації профільного навчання;
  • 2009–2011 рр. – досліджувалися проблеми дидактичних засад диференціації навчання в основній школі;
  • 2012–2014 рр. досліджувалася проблема фундаменталізації змісту освіти у старшій школі в умовах профільного навчання;
  • 2015–2017 рр. – триває дослідження з теми «Формування змісту профільного навчання в єдності його інваріантної і варіативної складових».

У різні роки у відділі (лабораторії) працювали: С.П. Бондар, В.П. Волинський, Л.П. Вороніна, Л.О. Голік, Н.І. Головко, О.К. Корсакова, Л.П. Кулинська, Г.Ф. Кумаріна, Л.А. Липова, В.В. Максименко, Ю.І. Мальований, Л.Л. Момот, В.О. Онищук, Р.І. Осадчук, В.Ф. Паламарчук, В.І. Помагайба, В.Є. Римаренко, О.М. Топузов, Л.В. Чашко, Л.В. Шелестова, О.Г. Ярошенко та ін.



      ПОРТФОЛІО НАУКОВИХ СПІВРОБІТНИКІВ ВІДДІЛУ:


Васьківська Галина Олексіївна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу дидактики;


Кизенко Василь Іванович, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу дидактики;


Барановська Олена Володимирівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу дидактики;


Трубачева Світлана Едуардівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу дидактики;


Кравчук Ольга Павлівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу дидактики;


Косянчук Сергій Володимирович, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу дидактики;


Чорноус Оксана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу дидактики (0,5 ст.).


Шелестова Людмила Володимирівна, провідний науковий співробітник відділу дидактики.