Відділ суспільствознавчої освіти

  
Лабораторія суспільствознавчої освіти

Лабораторія суспільствознавчої освіти пройшла не так тривалий, як складний шлях становлення і розвитку. Її витоки сягають початку 30-х років минулого століття, коли в УНДІПі почали стали ґрунтовно досліджуватися проблеми історичної освіти.

Слід зауважити, що на час організаційного оформлення Інституту педагогіки (1926) в його структурі не передбачалося окремого підрозділу, що займався б проблемами методики навчання історії, оскільки на той час історія, як окремий навчальний предмет, у школах України не вивчалася. Окремі питання методики історії досліджувались, у межах визначених курсом суспільствознавства, відділом політичної освіти інституту, зокрема секціями шкільної політпросвіти, екскурсійно-музейної і антирелігійної роботи.

У 1932 році при відділі політехнічної школи створюється секція методики історії та суспільствознавства. Перед науковими працівниками секції було поставлено завдання удосконалювати існуючі й створювати нові програми, підручники та навчальні посібники із суспільних дисциплін. З 1936 р. поставлено нове завдання опрацьовувати методичні рекомендації щодо вивчення Конституції СРСР (1936) та УРСР (1937) як окремого предмета в школі. Відмітимо праці з методики історії таких науковців, як М.М.Пакуль, О.А.Введенський, Н.М.Петровський, К.Г.Гуслистий.

У роки війни вийшли роботи М.М.Грищенко, І.П.Наулко, О.А.Пелехова, що були присвячені проблемам патріотичного та інтернаціонального виховання.

Пометун Олена Іванівна         

В 1946 р. створюється відділ методики історії як окремий структурний підрозділ інституту. Над розв’язанням актуальних поточних питань змісту й методики навчання історії в школі в різні часи працювали науковці відділу: О.А. Введенський, В.О. Голобуцький, В.П. Козинець, І.О. Гуржій, М.М. Лисенко, Л.В.Санцевич, Г.О.Цвікальська та ін.

Починаючи з 1955 р., протягом тривалого часу, дослідницьку роботу відділу методики навчання історії очолював доктор історичних наук Микола Миколайович Лисенко.

Тільки великий патріот і хороший фахівець міг за радянських часів переконати владні структури в необхідності викладання у школах вітчизняної історії. Одним із тих, хто виступив з такою ініціативою, був М.М.Лисенко. В результаті у 1959–1960 рр. історія України починає викладатись у школах як окрема складова суспільствознавчої освіти. Науковці визначили обсяг знань з історії УРСР у єдиному курсі історії СРСР і УРСР. Значним внеском у розвиток вітчизняної педагогічної думки стає двотомна "Методика викладання історії Української РСР" (М.М. Лисенко, 1971).

У 60–х – на початку 70–х років відділ проводив дослідницьку роботу в таких напрямах: висвітлення питань викладання початкового курсу (4 кл.) з історії СРСР (І.М. Скрипкін); опрацювання проблем викладання курсу стародавнього світу й історії середніх віків (Г.І. Підлуцький); висвітлення питань методики навчання курсу нової та новітньої історії (Л.В. Санцевич, Г.О. Цвікальська), розробка проблем шкільного і позашкільного виховання учнів на прикладах історичного матеріалу, зокрема краєзнавчої роботи, гуртків “Юний історик”, висвітлення питань методики навчання історії України (М.М.Лисенко). Наукові працівники і кореспонденти відділу були авторами і співавторами 10 книг “Бібліотеки учителя історії і суспільствознавства”, яка загалом нараховувала 48 томів.

З другої половини 70-х до середини 80-х рр. ХХ ст. основна увага науковців відділу зосереджується на питаннях удосконалення методів навчання історії, впровадження різноманітних прийомів використання навчальної літератури, історичних джерел краєзнавчого матеріалу. В другій половині 80-х рр. кардинально оновлюється склад наукових працівників відділу, які починають працювати над розв’язанням таких складних та актуальних на той час питань, як гуманізація і гуманітаризація історичної освіти (В.М.Поздняков), впровадження творчих і сугестопедичних методів навчання (Т.О.Чубукова), активізація пізнавальної діяльності учнів, створення проблемних (альтернативних) ситуацій на уроках історії з використанням архівних і краєзнавчих джерел (Ю.С.Войцеховський), розвиток теорії і практики використання підручників з історії (Т.О.Самоплавська). Авторську концепцію викладання курсу історії України розробляє М.М. Лисенко. Вінцем науково–педагогічної діяльності цього видатного вченого став двотомний підручник історії України, що побачив світ незадовго до смерті автора (1995).

Після М.М.Лисенка лабораторією методики викладання історії і суспільствознавства в різні часи керували А.Й.Сиротенко, В.Є.Майборода, Г.П.Пустовіт, М.Л.Струнка, О.В.Малій.

Сучасний стан розвитку суспільства в Україні висунув перед системою освіти низку проблем, розв’язання яких пов’язане з радикальними змінами в змісті історичної освіти, коригуванням мети, завдань і принципів навчання історії, наданням нової якості усьому навчально–виховному процесу в школі. Зміна пріоритетів навчання потребувала розробки нових підходів до навчально–методичного забезпечення шкільних курсів історії. Ця проблема стала однією з причин появи в структурі Інституту педагогіки АПН України в 1995 р. лабораторії історичної освіти.

У 1995–1999 рр. діяльність співробітників лабораторії була спрямована на дослідження проблеми "Реформування шкільної історичної освіти та науково–методичне забезпечення шкільних курсів історії". Науково–дослідна робота проводилася у двох напрямах: а) реформування шкільної історичної освіти; б) обґрунтування моделі й розробка навчально–методичного комплекту з історії. Науковці лабораторії брали участь у роботі авторських колективів з підготовки державних стандартів з історії, створення шкільних програм, навчально–методичної літератури із всесвітньої історії.

Апробація результатів дослідження проводиться шляхом експериментального викладання за авторськими підручниками і посібниками у школах та вищих педагогічних навчальних закладах.

Із березня 2002 р. лабораторією завідувала доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондента НАПН України О. І. Пометун.

У 2015 р. лабораторію реорганізовано у відділ суспільствознавчої освіти. Із листопада 2015 р. відділ очолює к. пед. н. Т. О. Ремех.

При лабораторії суспільствознавчої освіти з грудня 2005 р. відкрито спеціалізовану вчену раду по захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни). До 2016 року включно в раді успішно захищено 63 дисертації, з яких 6 – на здобуття ступеня доктора педагогічних наук.

Протягом останніх п’ятнадцяти років співробітниками відділу підготовлено й опубліковано близько 1600 статей, видано більше 30 підручників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, близько 50 посібників для учнів основної і старшої школи та вчителів суспільствознавчих предметів. Переважна більшість зазначеної навчальної й методичної продукції рекомендована Міністерством освіти і науки України для використання у навчально-виховному процесі ЗНЗ. 

Важливим досягненням співробітників відділу за останні 10 років є перемоги у державних конкурсах підручників: 14 підручників із історії України, всесвітньої історії, етики та правознавства. 

Співробітниками відділу проводиться широка просвітницька робота серед методистів та вчителів суспільствознавчих предметів щодо актуальних проблем у царині суспільствознавчої освіти (семінари, тренінги, конференції, круглі столи, педагогічні читання). Співробітники відділу тісно співпрацюють із експериментальними ЗНЗ, педагогічними ВНЗ і закладами системи післядипломної педагогічної освіти. 

Науковий колектив:

Ремех Тетяна Олексіївна – к. пед. н., завідуюча відділу суспільствознавчої освіти;

Пометун Олена Іванівна –  д. пед. н., проф., головний науковий співробітник відділу;

Гупан Нестор Миколайович – д. пед. н., проф., головний науковий співробітник відділу;

Власов Віталій Сергійович – к. пед. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу;

Малієнко Юлія Борисівна – к. пед. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу;

Мацейків Тетяна Іванівна – к. пед. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу;

Мороз Петро Володимирович – к. пед. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу;

Кришмарел Вікторія Юріївна – к. філос. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу;

Мороз Ірина Володимирівна –  науковий співробітник відділу.




ПЕРЕЙТИ НА САЙТ ЛАБОРАТОРІЇ