Наповнений скорботою, але й величчям світлом пам’яті, цей текст присвячений світлій постаті Миколи Самійловича Вашуленка – видатного педагога‑методиста, доктора педагогічних наук, професора, академіка НАПН України, заслуженого діяча науки і техніки, котрий залишив по собі яскравий слід у галузі методики навчання української мови.
Микола Самійлович народився 1 червня 1941 року в селі Жовтневе (нині Дмитрівка) на Київщині. Його життєвий шлях пролягав через викладання в інтернатних школах та активну науково‑дослідну роботу в Інституті педагогіки НАПН України. У 1992‑му здобув звання доктора педагогічних наук, у 1993‑му – професора, а вже 1995‑го став дійсним членом (академіком) Національної академії педагогічних наук України.
Микола Самійлович був не просто педагогом – він був мостом між поколіннями вчителів. Його методичні посібники – від «Орфоепії й орфографії в 1–3 класах» (1982) до монографії «Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1–4 класах» (1991), а також удосконалене видання «Методики навчання української мови в початковій школі» (2011) – стали неоціненною допомогою для учителів і методистів. Його підручники, створені за принципами нової української школи, орієнтовані на компетентнісне навчання, залишаються актуальними й сьогодні, навчаючи української мови молодших школярів.
Академік М.С. Вашуленко підготував чотирьох докторів та понад тридцять кандидатів наук, які досліджували широкий спектр тем – від проблеми мовленнєвого розвитку молодших школярів до культурологічного підходу в навчанні кримськотатарської мови. Його внесок у становлення фахівців надзвичайно гідний відзначення. Він – науковий хлібороб, який щедро поділяв знання й мудрість.
Микола Самійлович – заслужений діяч науки і техніки України. Це звання він здобув як визнання великого внеску в розвиток методики навчання української мови. Його ім’ям гордилися і древній Глухів, і містечко Коцюбинське, які удостоїли Миколу Самійловича почесного громадянства.
Микола Самійлович випромінював космічну енергію, мудрість і повагу до кожного. Він був добрим наставником, щирим порадником і вірним другом. Ті, хто працював поруч, з теплотою згадують його уважний погляд, готовність вислухати, щире бажання бачити учня сильним і впевненим.
Світла пам’ять про Миколу Самійловича Вашуленка буде жити в серцях рідних, друзів, колег.
Колектив Інституту