Саух Петро Юрійович, доктор філософських наук, професор, академік-секретар Відділення вищої освіти НАПН України.
Коло наукових інтересів: соціальна філософія, філософія освіти, філософія та феноменологія релігії, глобалістика.
Творчий шлях. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1968-1973 рр.), спеціальність – викладач філософських дисциплін. Київський державний університет імені Тараса Шевченка, аспірантура (1975 – 1978 рр.). Кандидат філософських наук (спеціальність 09.00.06 – релігієзнавство), 1978 р. Український інститут інженерів водного господарства, старший науковий співробітник (1983 – 1986 рр.). Доктор філософських наук (спеціальність 09.00.06 – релігієзнавство), 1989 р. Український інститут інженерів водного господарства, професор кафедри філософії, 1991 р. Національна академія педагогічних наук України, дійсний член (академік), 2018 р. Московський університет імені Ломоносова (Росія), стажування, 1979 р. Трірський університет (Німеччина), стажування, 1995 р. Берлінгтонський університет (США, Вермонт), стажування, 1997 р. Сілезький університет (Польща), стажування, 1919 р.
Асистент кафедри філософії Донецького політехнічного інституту (1973 – 1975 рр.). Аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1975 – 1978 рр.). Асистент, старший викладач кафедри філософії Житомирського сільськогосподарського інституту (1978 – 1979 рр.). Доцент, професор, завідувач кафедри філософії, декан гуманітарного факультету Українського інституту інженерів водного господарства (1979 – 1998 рр.). Заступник директора Рівненського відділення Вищої школи права (1998 р.). Заступник голови Рівненської облдержадміністрації (1998 – 2002 рр.). Ректор Житомирського державного університету імені Івана Франка (2002 – 2017 рр.). Академік-секретар відділення вищої освіти НАПН України (2017 – дотепер).
Автор 520 наукових, науково-методичних та публіцистичних праць, серед яких 33 монографії, 35 брошури та наукові збірники, 36 навчальних посібників та підручників, 4 авторських свідоцтва та більше 300 статей у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях.
Здійснив комплексний аналіз онтології релігії та вільнодумства, розкрив їх категоріальну структуру й описав рівні її організації. Звернувшись до попперівської концепції проблеми демаркації між наукою і метафізикою, доповнив її питанням розмежування науки й релігії, акцентувавши особливу увагу на наявні колізії між ними як джерела їх самостійного розвитку. Заснував наукову школу «Філософія та феноменологія релігії», яка об’єднує науковців Рівненщини, Житомирщини та Київщини.
Розкрив основні тенденції та трансформаційні процеси на межі тисячоліть у сферах науки, освіти, культури та релігії, визначивши соціальні катаклізми випробовування їх національним буттям. Обґрунтував нове бачення історичної пам’яті як репрезентативної форми дійсності. Концептуально обґрунтував філософський зміст толерантності як принципу інтеграції культурно-духовного досвіду в єдину систему цінностей та запропонував нові методи осягнення ментальної толерантності й ментальної інерції, окреслив толерантну місію філософії в сучасному глобалізованому світі. За цикл наукових праць з методології історії філософії та соціальної філософії удостоєний премії НАН України імені Д.І. Чижевського.
Визначив нові засади постнекласичної освіти, зумовлені “тектонічними зрушеннямиˮ в сучасній науці; окреслив новий образ освіти в контексті сталого розвитку суспільства; обґрунтував алгоритм професіоналізації і соціалізації вищої школи; розробив проєкт «Освіта ХХІ століття», оснований на ідеї єдності «наука-освіта-виробництво», що визначає основні напрями реформування освіти. Обґрунтував нову модель полікультурної освіти, окреслив особливості її реалізації в Україні в контексті політики “рівного визнанняˮ, що є перешкодою як для “культурного націоналізмуˮ, що абсолютизує відмінності, так і для “культурного імперіалізмуˮ, що їх не помічає. Розкривши причини розбалансованості навчання і виховання в сучасному освітньому процесі, запропонував життєдайну формулу “трикутника успіхуˮ у освітньому процесі: «філософія – виховання – освіта». Досягнення у цій сфері були удостоєні Золотої медалі «За заслуги в освіті» Міжнародної кадрової академії, а цикл праць з проблем освіти удостоєний Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка.
Заслужений працівник освіти України, Орден «За заслуги» ІІІ ступеня, Орден «За заслуги» ІІ ступеня, Почесна грамота Верховної Ради України, Грамота Президента України, Подяка Кабінету Міністрів України, нагрудні знаки «Антон Макаренко» та «За наукові досягнення» МОН України, медалі «К.Д. Ушинський», «Григорій Сковорода», «Володимир Мономах» НАПН України, низка орденів і медалей релігійних і громадських організацій.