Гупан Нестор Миколайович, головний науковий співробітник відділу суспільствознавчої освіти, доктор педагогічних наук, професор.
Коло наукових інтересів: історія України, історія української освіти, історіографія історії педагогіки, методологія історико-педагогічних досліджень, формування у дослідників історико-педагогічної компетентності, шкільне підручникотворення, методика навчання історії в школі, розвиток критичного мислення школярів.
Творчий шлях. Закінчив Ворошиловградський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю – вчитель історії і суспільствознавства (1977). Учитель історії СШ № 26 м. Ворошиловграда (1977–1978), асистент кафедри історії УРСР Ворошиловградського педінституту (1978-1983), аспірант інституту історії АН УРСР (1983–1986), старший викладач (1986–1988), доцент (1988-1989), завідувач кафедри історії України (1989-1996), декан історико-педагогічного факультету (1996-1998) Луганського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка. Начальник кафедри українознавства Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ (1999-2001), начальник кафедри історії держави і права Київського юридичного інституту МВС України (2002-2004), перший проректор з навчальної та методичної роботи Київського юридичного інституту МВС України (2004-2006), професор кафедри суспільно-політичних дисциплін Національного університету внутрішніх справ (2006-2008). Завідувач кафедри історії України Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка (2008). Професор кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ (2009-2011). Головний науковий співробітник лабораторії історії педагогіки, відділу суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України (2011-і донині). За роки роботи у відділі історії педагогіки (з 2018 р. відділ історії та філософії освіти) Інституту педагогіки НАПН України взяв участь у виконанні 3 колективних наукових досліджень з історії педагогіки: 2011-2012 рр. – «Диференційований підхід до організації педагогічного процесу в історії української школи (кінець ХІХ- перша третина ХХ ст.)»; 2013-2015 рр. – «Організація навчального процесу в історії вітчизняної школи: від уніфікації до диференціації (40-80-ті рр. ХХ ст.)»; 2016-2018 рр. – «Процеси диференціації в шкільній освіті незалежної України (історико-аналітичний аспект)»; Результатом виконання наукових досліджень стало видання однойменних колективних монографій і навчальних посібників (дві з опублікованих монографій були відзначені преміями НАПН України). Працюючи у відділі суспільствознавчої освіти долучився до виконанні 3 колективних наукових досліджень: 2018-2020 рр. – «Методичні засади компетентнісно орієнтованої історичної та громадянської освіти в ліцеї»; 2021-2023 рр. – «Методичні засади і технології інтегрованого навчання історії в гімназії»; 2024-2026 рр. – «Проєктування змісту і методика навчання учнів 7–9 класів історії та громадянської освіти». Результатом виконання яких стало видання: 2 підручників з історії України (10 і 7 кл.), 5 методичних посібників, низки методичних рекомендацій для вчителів та навчальних програм.
Серед особистих здобутків – монографія «Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні» (2000) та монографія «Українська історіографія історії педагогіки» (2002), співавторство у 7 колективних монографіях і 25 навчальних посібниках, співавторство у виданні «Історія української культури у п’яти томах» . Т. 5. (2012), співавторство у виданнях «Енциклопедія освіти» (2021). За 14 років роботи в Інституті педагогіки НАПН України опубліковано 127 наукових праць. Загалом у доробку нараховується 254 наукових публікацій в зарубіжних та вітчизняних виданнях.
Упровадження результатів наукових досліджень здійснюється шляхом участі у щорічних всеукраїнських науково-практичних заходах, присвячених вшануванню внеску видатних українських педагогів, а також обговоренню актуальних питань педагогічної науки та практики.
Продовж багатьох років окремим видом наукової діяльності була підготовка науковців шляхом проведення занять з аспірантами (Інститут педагогіки НАПН України). Результатом керівництва підготовкою фахівців вищої наукової кваліфікації став успішний захист 7 кандидатських дисертацій та 1 докторської. Важливим видом наукової діяльності є участь у редакційних колегіях та радах наукових фахових видань. Нагороджений відзнакою МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» ІІ ступеня (2004) та І ступеня (2005). За роки роботи в Інституті педагогіки НАПН України нагороджений Почесним знаком НАПН України «Ушинський К.Д.» (2015), Премією Інституту педагогіки НАПН України імені Семена Гончаренка в номінації «Методика навчання” (2018), відзнакою НАПН України «Григорій Сковорода» (2021).