Серед основних структурних підрозділів створеного 1926 р. в Харкові Українського науково-дослідного інституту педагогіки, що став першим в історії вітчизняної освіти центром цілеспрямованих наукових пошуків у царині навчання і виховання дітей та молоді, була секція історії педагогіки. Її очолив відомий педагог і письменник Я.М.Мамонтов. До провідних напрямів наукової діяльності секції належали дослідження питань історії освіти в Україні та історії педагогічних систем на Заході, що тлумачилися в контексті ідеології розбудовчого періоду соціалізму. 1932 р. секція зазнала реформування і розширення, перетворившись на відділ історії педагогіки та організації освіти. У повоєнний період (з 1943 р.), коли відновив свою діяльність Науково-дослідний інститут педагогіки (НДІП), відновив роботу і відділ історії педагогіки.
З 1978 р. в НДІП функціонували сектор історії педагогіки та сектор педагогічної інформації, які утворювали відділ історії педагогіки. У зв’язку зі змінами у структурі Інституту, що відбулися 1981 р. та 1985 р., науковий підрозділ одержав назву: спочатку відділ методології та історії педагогіки, а потім – лабораторія методології та історії педагогіки. Та оскільки дослідження науковців лабораторії зосереджувалися головним чином довкола питань історії розвитку освіти і педагогічної думки України, назву підрозділу змінили (1992) на лабораторію теорії та історії педагогіки, а 2000 р. повернули назву лабораторія історії педагогіки. 2015 р. підрозділ перейменували на відділ. 2018 р. сферу досліджень науковців відділу розширили завдяки студіюванню питань філософії освіти і підрозділ одержав назву відділ історії та філософії освіти.
У повоєнний період (з 1945 р.) науковий підрозділ очолювали професор М.Ф.Даденков (1945-1955), О.Г.Дзеверін (1956-1981), Н.П.Калениченко,(1981-1989), академік О.В.Сухомлинська (1989-1994), С.М.Філоненко (1994-1996), М.Я.Антонець (1996-2000), член-кореспондент Л.Д.Березівська (2000-2004), член-кореспондент Н.П.Дічек (2004 – донині).
Протягом років діяльності наукового підрозділу у його складі працювали такі відомі вчені та науковці: Я.П.Ряппо, С.А.Ананьїн, М.Рубінштейн, М.О.Григор’єв, Й.І.Зільберфарб, А.І.Зільберштейн, С.А.Литвинов, Й.Б.Селіханович, С.Х.Чавдаров, І.П.Тертичний, В.Ю.Ніколаєнко, В.З.Смаль, Г.Г.Савенок, С.М.Букреєва, Л.І.Атлантова, Л.М.Артемова, Н.П.Калениченко, О.В.Сухомлинська, В.Я.Степанюк, Л.П.Пуховська, Л.С.Бондар, Д.П.Маргуліс, М.С.Гриценко, В.К.Майборода, Ж.Д.Ільченко, Н.В.Єфіменко, Т.І.Мацейків, Т.В. Філімонова, Т.О.Самоплавська та ін.
У 2001-2005 рр. в колективі плідно працював відомий український вчений, перший президент АНП України (1991-1996), доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Микола Дмитрович Ярмаченко (1928-2010), який розробляв питання історії розвитку вітчизняної освіти, зокрема історії сурдопедагогіки. У межах дослідження колективної теми «Педагогічні основи реформування шкільної освіти в Україні (середина ХІХ – перша половина ХХ ст.)» М.Д. Ярмаченко працював над рукописом монографії, присвяченої 80-річчю від дня заснування УНДІПу («Флагман української педагогіки (До 80-річчя від дня заснування Інституту педагогіки АПН України)»). Їі завершила та підготувала до друку як відповідальний редактор Н.П.Дічек (2007).
Досліджуючи в останні десятиліття розвиток національної школи і педагогічної думки в Україні у проблемно-хронологічному контексті, співробітники відділу (лабораторії) опублікували такі солідні колективні праці, як «Маловідомі першоджерела української педагогіки) (2003), 2-томний навчальний посібник «Українська педагогіка в персоналіях» (2005). За результатами виконання планових наукових досліджень (далі – НД) видано: 2007-2009 рр. – навчальний посібник «Новаторські навчально-виховні заклади в Україні (кінець ХІХ-ХХ ст.)» (2010); 2010-2012 рр. – монографію “Диференційований підхід до організації педагогічного процесу в історії української школи (кінець ХІХ- перша третина ХХ ст.”) (2013), що одержала 2-у премію НАПН України; 2013-2015 рр. – монографію “Організація навчального процесу в історії вітчизняної школи: від уніфікації до диференціації (40-80-ті рр. ХХ ст.)” (2018); 2016-2018 рр. – монографію “Процеси диференціації в шкільній освіті незалежної України (історико-аналітичний аспект)” (2019), що одержала 2-у премію НАПН України. Триває завершення роботи над плановим НД (2019-2021 рр.) “Парадигми розвитку та тенденції реформування шкільної освіти в Україні у добу незалежності (1991-2017)”. Науковці відділу мають високий ступінь публікаційної активності, про що свідчать розміщені в е-бібліотеці різноформатні публікації.
2000 р. лабораторією започатковано таку форму активізації просвітницько-популяризаторської діяльності та поширення одержаних результатів НД, як щорічне проведення круглих столів, присвячених висвітленню й обговоренню творчості видатних постатей української педагогіки – Я.Ф.Чепіги (2000), С.Х.Чавдарова (2002), С.О.Сірополка (2004), А.С.Макаренка (2003; 2008), Г.Г.Ващенка (2003), В.П.Ніжинського (2005), М.Ф.Даденкова (2005), О.М.Руська (2006), І.Огієнка (2007). 2010 р. зусиллями лабораторії проведено всеукраїнський круглий стіл, присвячений пам’яті М.Д.Ярмаченка, 2011 р. – з нагоди 85-річчя Інституту педагогіки і 20-річчя НАПН України. До участі в цих заходах були запрошені вчені, викладачі закладів вищої освіти України, вчителі загальноосвітніх шкіл, студенти. З 1993 р. по 2016 р. науковці відділу були незмінними організаторами щорічних Всеукраїнських педагогічних читань за загальною темою «В.О.Сухомлинський і сучасність».
З 2018 р. відділ започаткував щорічне проведення всеукраїнських науково-практичних конференцій за загальною темою «Історія та філософія освіти у незалежній Україні». За результатами роботи видано 4 збірники матеріалів конференцій.
Окрім наукової роботи співробітники відділу беруть участь у підготовці кадрів вищої наукової кваліфікації, в обговоренні та рекомендації до захисту завершених дисертацій, виконаних і в межах Інституту педагогіки, і в інших установах. Загалом за 2001-2020 рр. апробацію або попередній захист пройшли понад 51 кандидатська і 20 докторських дисертацій. Відділ підтримує тісні наукові контакти з багатьма вченими й освітніми установами України. Найбільш плідна співпраця здійснюється з Уманським держ. пед. університетом імені Павла Тичини, Ніжинським університетом імені Миколи Гоголя, Сумським держ. пед. університетом імені А.С.Макаренка, Харківським нац. пед. університетом імені Григорія Сковороди, ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», з якими укладено договори про співпрацю.