ORCID

Євтух Микола Борисович, головний науковий співробітник, професор, доктор педагогічних наук.

Коло наукових інтересів: фахівець у галузі історії педагогіки, педагогіки вищої школи, порівняльної педагогіки. Досліджує проблеми філософії освіти, народної педагогіки, розвитку освіти й педагогіки зарубіжних країн. 

Творчий шлях розпочався після  закiнчення Львiвського університету (1962). Вчителював. Працював старшим науковим співробітником НДІ педагогіки УРСР (Київ, 1972–1978); від 1978 – у Київському лінгвістичному університеті: зав. (1989–2002), професор (від 2003) кафедри педагогіки і психології. Академік-секретар Відділу педагогіки і психології ВШ АПНУ (1997–2018).
З 2018 року й донині учений працює на посаді головного наукового співробітника відділу історії та філософії освіти Інституту педагогіки НАПН України.

У цілому доробок вченого складають монографії, підручники, навчальні посібники з загальної педагогіки та історії педагогіки для вищих навчальних закладів, методичні матеріали та рекомендації для викладачів і студентів вузів, численні статті у наукових вітчизняних і зарубіжних збірниках, у фахових періодичних виданнях та інших позапланових книг, що значно збільшує і збагачує нашу педагогічну науку.

Автор понад 600 наукових та науково-методичних праць. Започаткував новий напрям у педагогічній науці – традиції виховання в зарубіжній народній педагогіці. Він є автором першої в Україні навчально-контролюючої системи з курсу «Педагогіка», що успішно апробована та використана у практиці закладів вищої освіти. 

Під його керівництвом сформовано потужну наукову школу, яку представляють підготовлені ним 49 докторів наук і 130 кандидати наук України, Польщі, Угорщини. Член спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, член редакційної колегії журналів «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», низки наукових та науково-методичних збірників. Очолював експертну раду з педагогіки, психології та фізичного виховання ВАК України. Член комісії МОН України з питань Державного реєстру наукових установ, яким надається державна підтримка.

Ім’я академіка Євтуха М.Б. добре відоме не лише в Україні, а й за її межами. Американський біографічний інститут визнав його в 2000 році «Людиною року». Був обраний членом наукової ради експертів-консультантів цього інституту та занесений до «Міжнародної книги визначних лідерів», а також до книг «Україна наукова», «Національна академія педагогічних наук України (2010)», «Літопис досягнень сучасної України: «Успішні професіонали України» (2011), «Золота книга України: «Золотий фонд нації» (2012), «Літопис освіти і науки України. Історія. Сьогодення. Перспективи» (2013), «Імена України. Біографічний щорічник» (1997, 1999, 2001), «Хто є Хто в Україні» (2000, 2009), «Наукові школи України» (2018), біографічних довідників НАПН України тощо.

Науково-педагогічні досягнення професора М.Б. Євтуха високо поціновані. Нагороджений значком «Відмінник освіти» (1984). Указом Президента України Миколі Євтуху в листопаді 1995 р. присвоєно Почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України». Він також нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою НАПН України, медалями «В пам’ять 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», «А.С.Макаренко» (1987), «Ушинський К.Д.», «Григорій Сковорода», «Володимир «Мономах», «Святий Іштван» (Угорщина) (2002), нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України «Відмінник народної освіти України», «За наукові досягнення», «Петро Могила», а також орденами УПЦ – Святого князя Володимира ІІІ ступеня (1997), Нестора Літописця І, ІІ та ІІІ ступенів (1999), Святителя Димитрія, Різдва Христового, Ярослава Мудрого, медаллю УПЦ «За жертовність і любов до України» та ін. У 2012 р. М.Б. Євтух за вагомий внесок у розбудову України, заслуги перед українським народом та благодійну діяльність був удостоєний високої нагороди Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна». Відзначений Почесною відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2017).