У 1 класі вивчення української мови у школах з румунською мовою навчання починається з опанування усного практичного курсу. Він передбачає засвоєння учнями певного лексичного запасу, а також формування і розвиток умінь з таких видів мовленнєвої діяльності, як слухання – розуміння українського мовлення та говоріння (діалогічне й монологічне мовлення).
Лексика, яку мають опанувати учні, згрупована за темами, визначеними програмою. Звертаємо увагу, що учні мають засвоювати не лише слова – назви предметів, ознак і дій предметів, а також службові слова – прийменники і сполучники, оскільки без таких слів мовлення неможливе.
Предметом особливої уваги вчителів має бути лексика, яка подібна за звучанням та однакова за лексичним значенням в обох мовах (рідній та українській). На етапі комунікативно-психологічної адаптації до нового мовного світу така лексика є ресурсом для створення ситуації успіху, подолання психологічних бар’єрів та формування в подальшому готовності до використання української мови як засобу спілкування.
Рекомендуємо не скорочувати час на опрацювання тем, де розглядається:
- вживання прийменників (наприклад таких граматичних конструкцій: до школи, зі школи, на столі, за партою, біля вікна);
- вживання особових і присвійних займенників та їх форм (я, ти, він, його, її; мій, моя, моє);
- підсумкові уроки, які дають можливість відстежувати навчальний поступ учнів і вчасно вносити корективи в освітній процес.
Під час засвоєння учнями дієслівних форм необхідно спостерігати: якщо учні успішно опанували змінювання за особами дієслова певної дієвідміни, то за нагальної потреби, дефіциту часу і под., за аналогією опрацьовуються особові форми подібного дієслова (наприклад: читати, малювати). За цих обставин алгоритм опрацювання може згортатися, час скорочуватися.
Слід критично підходити до засвоєння й інших тем. Наприклад, якщо учні вже вивчили числівники, то принагідно повторюємо їх під час опрацювання інших тем: пропонуємо рахувати фрукти, овочі, навчальне приладдя, іграшки, дітей. Те саме стосується назв кольорів.
За нагальної потреби об’єднуємо або скорочуємо час на вивчення тем, які базуються на спільній лексиці (наприклад: теми «Кольори» і «Ми малюємо», або «Зимові розваги» і «Ліпимо сніговика» і под..)
Для мовленнєвого розвитку учнів, роботи в парах і групах, формування навичок співробітництва пропонується розігрування діалогів, рольових ігор, інсценізація казок і под. Радимо не оминати такі види роботи, особливо на невеликому за обсягом матеріалі. Що ж стосується казок, то за критичних обставин, відсутності можливості повноцінно попрацювати над змістом казки, можна відмовитися від інсценізації на користь роботи над сюжетом твору, персонажами. Через певний час, коли вже опрацьовано кілька казок, доцільно провести підсумковий урок-гру «Впізнай казку» та інсценізувати якийсь один яскравий епізод.
У 2 класі ми формуємо в учнів уміння читати й писати, а також продовжуємо роботу над лексичним запасом, розвитком орфоепічних, граматичних умінь і навичок, аудіативних умінь та вмінь діалогічного й монологічного мовлення.
Навчання української грамоти традиційно ділиться на три періоди. Теми добуквеного періоду «перегукуються» з темами усного курсу української мови. Основні завдання цього етапу: активізувати лексику, опановану у 1 класі, працювати над розвитком аудіативних умінь та вмінь говоріння. Передбачено, що одна сторінка підручника (одна тема) опрацьовується впродовж одного уроку. Не рекомендуємо скорочувати час на опрацювання тем добуквеного періоду, оскільки після тривалих канікул діти мають зануритися в українськомовне середовище, пригадати засвоєну раніше лексику, основні граматичні конструкції і мовленнєві кліше, які вивчили у 1 класі.
Звертаємо увагу на те, що в добуквеній частині підручника передбачено пропедевтику мовного матеріалу. Здебільшого це відбувається шляхом опори на знання з рідної (першої) мови. В учнів активізуються знання про голосні і приголосні звуки, склад, наголос, слово, речення. Усі ці відомості учні знають з уроків рідної мови. Схематичні позначення звуків, слів, речень теж збігаються в українській / румунській / молдовській / угорській мовах. Тому вчитель не презентує цей матеріал як новий і не формує ці поняття знову, а знайомить з відповідними термінами українською мовою, пригадує разом з учнями схематичні позначення і вже більше часу відводить на практичні вправи.
Головне завдання буквеного періоду – ознайомлення учнів з кириличними літерами, формування умінь читати й писати українською мовою.
У румунській / молдовській / угорській мові послуговуються латиницею, в українській – кирилицею, але є частина букв, графічне позначення і звукове значення яких збігається. Наприклад, у румунській та українській це букви А, О, І, М, К, Т, Е. Саме з них починається вивчення української абетки. Букви (А, О, І) написання і звукове значення яких повністю збігається в обох мовах, у підручнику презентуються ще у добуквений період. І на момент, коли відбувається ознайомлення з приголосними М, К, Т, попереднє введення голосних дасть можливість пропонувати учням для читання не окремі склади, а слова і короткі прості речення. Діти будуть відчувати успіх від того, що вже на початку вивчення абетки вони можуть читати новою для них мовою. Відтак буде долатися бар’єр у засвоєнні української мови.
Вивчення букв відбувається за певним алгоритмом, який ми розглядали у попередніх публікаціях (https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/718280). У календарному плануванні на опанування однієї букви відведено приблизно 3 години (4 сторінки підручника). Зауважимо, що за можливості на перших уроках буквеного періоду рекомендуємо опрацьовувати матеріал повністю, щоб дитина запам’ятала алгоритм опанування певної букви і її звукового значення, вміла орієнтуватися на сторінці підручника, засвоїла способи виконання завдань. В подальшому відпрацьованість алгоритму засвоєння букви дозволить скоротити час на її опрацювання або, за потреби, ефективно організувати дистанційну роботу.
Вважаємо недоцільним виокремлювати уроки читання й уроки письма, рекомендуємо проводити процес навчання грамоти у формі інтегрованих занять. Змінювання видів діяльності учнів на уроці дозволить запобігти втомлюваності, психічним і фізичним перевантаженням, а також дасть змогу підтримувати пізнавальний інтерес та посилювати мотивацію до навчання.
Так, для письма доцільно відводити до 15 хвилин уроку, однак цей час рекомендуємо ділити: чергувати роботу з формування навички читання і письма, умінь діалогічного й монологічного мовлення.
Формування навички читання відбувалося у 1 класі на уроках рідної (першої) мови. Діти розуміють технічний бік цього процесу. На уроках української мови вчитель має стежити за правильним озвучуванням букв українського алфавіту.
У 3-4 класах продовжується робота з формування і розвитку вмінь учнів з усіх видів мовленнєвої діяльності. Крім того, школярі здобувають елементарні знання з української мови, що підпорядковуються удосконаленню їхнього мовлення.
У другому циклі навчання вже виокремлюються предмети українська мова та читання або ж може проводитися інтегрований курс цих навчальних предметів.
Під час навчання української мови учнів, які є представниками національних меншин, важливо враховувати досвід, набутий ними під час опанування рідної (першої) мови, та адекватно використовувати його як інструмент для усвідомленого оволодіння українською мовою.
Порівняльний аналіз української та румунської / молдовської / угорської мов показав, що в системах навіть неспоріднених мов поряд з відмінностями є й чимало спільного. Це варто ураховувати й активно використовувати міжмовні зіставлення під час підготовки до уроку й у процесі навчання. Якщо матеріал має відмінності, необхідно приділити особливу увагу його опрацюванню, якщо матеріал тотожний / подібний ‒ актуалізувати знання, набуті на уроках рідної (першої) мови. Цей процес буде ефективним, якщо в учнів міцні знання та сформовані відповідні вміння й навички з рідної мови. Необхідно стежити, щоб той матеріал, який вивчається на уроці української мови, уже був опанований на уроках рідної (першої) мови. У випадку, якщо ці два предмети викладають різні вчителі, варто узгодити календарне планування.
Саме опора на знання, уміння й навички, набуті дітьми на уроках рідної (першої) мови, дозволить оптимізувати навчальний процес: уникнути дублювання у формуванні понять, що спільні в обох мовах, розмежовувати матеріал, який не збігається, активно переносити і застосовувати досвід оперування мовними одиницями різних рівнів. Усе це сприяє усвідомленому засвоєнню знань з української мови, розвитку умінь диференціювати їх, а також вивільняє час на формування умінь з усіх видів мовленнєвої діяльності.
Для всіх суб’єктів навчального процесу (учнів, учителів, батьків), особливо в кризових умовах, які часто передбачають дистанційне навчання або самонавчання учнів, хорошими помічниками будуть зошити з друкованою основою.
Петрук Оксана Миколаївна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу початкової освіти імені О. Я. Савченко