«Make Education, not war» (Творимо освіту, а не війну) – назва проєкту, пілотна фаза якого започаткована міжнародною організацією «Глобальний план дій» (GAP International) наприкінці травня поточного року. До проекту залучені співробітники відділу суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки, учителі з Харкова, Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки та Білозерська Донецької області, Чернігова, Києва, Ірпеня, Полтави, Кривого Рогу, Гуляйполя, Одеси, Южноукраїнська Миколаївської області, Костополя, Вінниці, Тернополя, частину яких складають педагоги експериментальних шкіл відділу.
Особливість проєкту полягає у тім, що фінансова підтримка його здійснюється на основі краудфандингу (заклику до освітян у Великобританії, Німеччині, Іспанії, Польщі, Швеції, Італії, Нідерландах, Туреччині, ін. про спонсорську допомогу і пожертви для реалізації цього проекту в Україні.
У прес-релізі проєкту у зв’язку з цим зазначено: проєкт, що проводиться в Україні та координується екологічною благодійною організацією Global Action Plan, спрямований на допомогу українським учителям, які часто самі є біженцями з територій, охоплених військовими діями, продовжувати навчати дітей-біженців, які волею долі опинись за кордоном у неймовірно складних обставинах. Оскільки більша частина навчання проводиться дистанційно, вчителям потрібен набір ресурсів, щоб продовжувати ефективно навчати своїх учнів. Зокрема, передбачається: психологічна підтримка українських вчителів, які зазнали травм війни і перебувають у постійному стресі, яка полягає залученні психотерапевта як для роботи з учителями, так і для того, щоб дати їм інструмент для психологічної підтримки учнів; педагогічна підтримка вчителів і надання їм матеріалів і рекомендацій для роботи з учнями.
В рамках проекту вчительки проводять щотижневі он-лайн зустрічі з учнями, які навчаються у школах за кордоном. Мета таких зустрічей – з одного боку, надати їм підтримку задля полегшення інтеграції в нову громаду, з іншого – підтримка зв’язків з батьківщиною і мотивації щодо повернення в Україну. Темами зустрічей команда проєкту визначила: різноманітність як ресурс, основи сталого розвитку, основи критичного мислення.
Під час практичних занять з учасницями проекту вчительки вчаться використовувати незнайомі їм онлайн методи, методично вірно структурувати зустрічі, використовувати інтеракцію; коригують власні плани зустрічей, обмінюються досвідом. У створеній в Telegram групі та на сайті проєкту (https://www.globalactionplan.com/2022/06/07/make-education-not-war-campaign-to-support-ukrainian-teachers-and-their-students/) учасниці діляться власними методичними розробками зустрічей, звітують про проведені заняття, розповідають, які питання виникали, що викликало найбільший позитивний відгук учнів, чого варто уникнути.
Переважаюча більшість учасниць задоволені участю у проєкті. Вони високо оцінюють змогу професійно зростати, зацікавити своїх улюблених учнів, які через війну опинилися за кордоном, без друзів, а інколи і без батьків. Важливими для них є і безкоштовні сеанси з психотерапевтом. Кілька прикладів вправ з психологічної підтримки дітей (варіанти підтримуючого кола з використанням програм Padlet та Mentimetr):
Для кожного заняття вчені разом з вчителями шукають шляхи не лише підтримати дітей, а й зацікавити їх змістом занять, розвинути їхні здібності навіть у цих вкрай складних умовах. Вважаємо цей досвід дуже корисним і таким, що потребує узагальнення і поширення у новому навчальному році.
Завершуючи процитуємо Олену Зарічну, вчительку, заступницю директора школи, яка пише на сайті проекту: «У 2021/22 навчальному році в незалежній Україні з’явилося нове покоління учнів: діти війни. До ролі вчителів додалася ще одна: інтегрувати дітей-біженців в українське суспільство в умовах війни. Звичайні шкільні вчителі (не вчителі-герої!) є тим містком, який з’єднує школярів-біженців з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Наш проект – про подорож тих, хто не боявся і не боїться ні обстрілів, ні труднощів, але продовжує навчати дітей».
Пояснюючи суть проекту, Олена Зарічна, вчитель, заступник директора школи, Україна. пише на сайті проекту: «У 2021/22 навчальному році в незалежній Україні з’явилося нове покоління учнів: діти війни. До ролі вчителів додалася ще одна: інтегрувати дітей-біженців в українське суспільство в умовах війни. Звичайні шкільні вчителі (не вчителі-герої!) є тим містком, який з’єднує школярів-біженців з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Наш проект – про подорож тих, хто не боявся і не боїться ні обстрілів, ні труднощів, але продовжує навчати дітей».
Пояснюючи суть проекту, Олена Зарічна, вчитель, заступник директора школи, Україна. пише на сайті проекту: «У 2021/22 навчальному році в незалежній Україні з’явилося нове покоління учнів: діти війни. До ролі вчителів додалася ще одна: інтегрувати дітей-біженців в українське суспільство в умовах війни. Звичайні шкільні вчителі (не вчителі-герої!) є тим містком, який з’єднує школярів-біженців з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Наш проект – про подорож тих, хто не боявся і не боїться ні обстрілів, ні труднощів, але продовжує навчати дітей». – Пояснюючи суть проекту, Олена Зарічна, вчитель, заступник директора школи, Україна. пише на сайті проекту: «У 2021/22 навчальному році в незалежній Україні з’явилося нове покоління учнів: діти війни. До ролі вчителів додалася ще одна: інтегрувати дітей-біженців в українське суспільство в умовах війни. Звичайні шкільні вчителі (не вчителі-герої!) є тим містком, який з’єднує школярів-біженців з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Наш проект – про подорож тих, хто не боявся і не боїться ні обстрілів, ні труднощів, але продовжує навчати дітей». Олена презентувала проект на щорічній конференції GAP, яка в червні цього року відбулась в Нідерландах, а пісня дітей і вчительок 3-І класу Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №24, де вона працює, стала візитівкою проекту. Послухайте цю пісню і ви.
Пометун Олена Іванівна, доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу суспільствознавчої освіти